Мене звати Катерина, менi 28 рокiв. Родом я з села Велике Вербче, що на Рiвненщинi, однак з 2001 року я в рiднiй хатi не живу |
| Письма в Битву Экстрасенсов 1 178 | 21-03-2016 |
|
Katerina Filatova katyafilatova87@mail.ru Доброго вечора, шановнi журналiсти та ясновидцi!Можливо, мiй лист загубиться серед десяткiв тисяч iнших подiбних чи не дуже крикiв про допомогу, але оскiльки е хоч малесенька надiя бути почутою Вами, я вирiшила попросити Ваш колектив про допомогу. Мене звати Катерина, менi 28 рокiв. Родом я з села Велике Вербче, що на Рiвненщинi, однак з 2001 року я в рiднiй хатi не живу - до 2003 вчилась в районому лiцеi, потiм з 2004 - навчалась в медичному унiверситетi у Вiнницi, пiсля закiнчення залишилась працювати там же, але в 20014 роцi довелось переiхати до Киева, а в 2015 поiхати (наче тимчасово) до Чехii у вiдрядження... На перший погляд, менi немае з чим до Вас звертатись, адже зовнiшньо наче все гаразд, я закiнчила блискуче школу, потiм так же блскуче унiверситет, влаштувлась на роботу. Якщо коротко - то все виглядае так. Нас лишилось четверо в родини - мама, сестра 1992 р.н. та брат 1989 р.н. Ми не можемо вси трое ни створити сим'ю, ни знайти нормальну роботу. У мене складалось все добре, але з роботи вигнали, я взагалi зараз закордоном. У 1995 роцi померли наш тато, молодша сестричка (втопились, i замiсть сетрички тато клика з собою мене, але я втiкла), 3 маминих рiдних брати, невiстка (дружина одного з братiв), залишились дiти сиротами. Нас виростили страрi дiд з бабою, маминi батьки (1920 та 1925 р.н.), бо мама була неадекватною, та i зараз така сама. У 2004 роцi помирае дiд у 2015 р. - бабуся (я лише виiхала закордон, менi навiть про похорон мама не сказала...). Через пiвроку мiй брат, здоровий гарний хлопець з гострим панкератитом потрапляе в реанiмацiю, ледве врятували. Сестра мучиться на важкiй роботi, зарплати вистачае лиш щоб не помрти з голоду. Бабуся моя виросла сиротою, ii маму забила блискавка, коли бабусi було пiвтора року, а тато ii помер, коли iй виповнилось три рочки. Виховувала ii тiтка, яка в 15 рокiв вiдправили бабусю на батькiвьку землю, там бабусю застала вiйна. В 20 рокiв вмйшла замiж, родила 2 дiток, донька померла в 2 тижнi, чоловiк ii покинув та поiхав у свiт, у 28 рокiвббуся, як вона казала сама, "зiйшлась iз моiм дiдом", який був ii сусiдом через 2 обiйстя. У дiда було 2 дiтей вiд поперднiх шлюбiв, i вони народили спiльно мою маму та ще одного ii старшого брата, якого вже i немае в живих давно. Хлопцi виросли, i як батьки не хотiли, щоб тi лишились коло них, у селi, всi розлетiлись - у Москву, на Камчатку, в Белгород, i додому не приiжджали нiколи, за винятком найстаршого брата...Мама вчилась дуже добре, мала здiбностi до лiтератури, писала, але...В нститут вона поступила з якогось 5 разу, але через 2 тижнi навчання сталось непоправне - ii наречений, з яким вони мали одружуватись, випускник юридичного факультету, насмерть розбиваеться в ДТП. Мама не пережила це, залишила навчання. Потiм закiнчила ПТУ, але мiсця в селi теж не знайшлось, хоча насправдi спецiалiсти були дуже потрiбнi, i мама поiхала до брата в Белгород. Перед цим накладала на себе руки - але люди спасли. Замiж вийти не вдавалось...В Белгородi вона працювала доЯркою, там i зустрiла мого тата, з ним i повернулась додому, бо мама (моя бабуся), просила, що хто ж за ними дивитиметься, якщо всi хлопцi вже пiшли з дому...Мама ii так i не простила, що та змусила ii приiхпти додому...Народили вони з татом 4 дiтей, тато дуже добрим був i для сiиi, i для людей, одне лихо - почав пити i бити маму. Через 8 рокiв спiльного життя вiн топиться, а за ним гине в 1 рiк вся наша родина...Мама майже втрачае розум, нас навiть хотiли здати в прию, але дiдусь з бабусею не дали. Ми вчились дуже добре, всi поступили в iнститути, але брат не закiнчив, вiн вчився в Острозькiй академii, на фiлологiчному факультетi гарно писав...Зараз сидить дома, роботи немае, ще й перенiс таку хворобу. Одружитись не можу - гонять нас в селi люди, як собак...Сестра закiнчила КНУ iм. Шевченка, але змушена працювати в KFC в Киеви, щоб хоч якось прогодуватись. Про себе можу сказати, що все свое свiдоме життя у мене була одна цiль - вирватись iз злиднiв i довести односельцям, що наша сiмя заслуговуе поваги, що ми теж люди, а не собаки, яких гонять вiд хати до хати...Але проблеми не залишили мене i пiсля закiнчення вузу, нi пiсля вступу до аспiрантури...В класi мене ображали, дружити не хотiли, але виховання мами i е сприяло цьому - вона гонила вiд двору всiх, то до мене приходив, ал жили ми бiдно, одягали мене ледве-ледве, тому i дружити зi мною неiхто не хотiв. Тому я замкнулась на навчаннi. У 6 класi в шкiльнiй роздягальнi мене побили однокласники, до кровi, я ледве прийшла додому. Пiсля того в класi зi мною перестали взагалi розмовляти (хлопцi). До речi, люди, котрi органiзували бiйку в класi, мають зараз цiлком вдале життя, займають хорошi управлiнськi посади, i менi це особливо боляче, бо змушуе думати - якщо у них все добре, а я наче переокотиполе, неприкаяна душа, що Бог не бачить того зла, яке вони менi чинили, може, в менi грiх якийсь? Але що я, дитина, могла таке зробити, навiть невiдомо? Тому пiсля 9 класу моя класний керiвник порадила iти вчитись в районни йлiцей для обдарованих дiтей. Я пiшла. Матерiально стало ще важче, але морально - легше. Там я зустрiла друзiв, дiтей районних иновникiв, з якими спiлкуюсь по цей день, i якi не гонили мене за бiдний одяг...Закнчила я блискуче, поступила в медунiверситет до Вiнницi. Дуже хотiла б3ти лiкарем - i зараз хочу, але бабуся сказала, що я маю бути фармацевтом, i я пiшла на фармфакультет. Пiсля 2 курсу все-таки наважилась змiнити, перепоступила на медичний та стоматологiчний факультет, але в той рiк брат якраз вступ до вузу, i мама попросила швидше отримати диплом, бо ще й сестра пiдростае, i вона не можу бодай мiнiмально нас всiх пiдтримувати. Я залишилась на фармацевтичному факультетi. На 4 курсi я працювала в аптецi, познайомили мене з чоловiком, на 8 рокiв старшим, ми почали жити (так порадила його мама), планували одружитись. Але виявилось, що наше знайомство було влаштовано його мамою, щоб вiдволiкти Андрiя (так його звали) вiд горiлки - в нього тато хронiчний алкоголi, i вiн теж пив по-чорному. Стосунки зi мною його не врятували, запоi почались жахливi, а також бiйки. Врештi-решт, вiн пiшов жити до мами. Я залишилась сама, його мама мене влаштувала на кафедру на наукову роботу, але насправдi це виявилась робота простого лаборанта. Я хотiла викладати, писати дисертацiю. Але грошей не було, тому розривалась мiж лаборантством та аптекою, працювала без вихiдних. Андрiй зробив спробу повернутись, я була рада, любила його страшенно, тому погодилась. Завагiтнiла. Вiн не прийняв це, сказав iти на аборт. Я дуже жалiю за свiй вчинок зараз, i тодi я теж просила жопомоги у своеi мами, у його мкми, щоб вони мене пi дтримали, помогли (я жила в гуртожитку, де винаймала лiжко-мiце, i зарплата в мне була загалом 1500 грн), але вони вiдмовились. Я зробила аборт...Мама Андрiя потiм казала, що вона надiялась, що я залишу дитину, однак боялась менi признатись, що хоче, щоб я ii лишила, думала, я вимагатиму з них постiйно грошi i прописати мене в iхньому домi...Але я сама винна, що це зробила, нiколи собi цього не прощу...Але життя iшло далi. Менi дали лiжко-мiсце в унiверситетському гуртожитку i дали 0,25 ставки викладача за сумiсництвом на декретне мiсце. Там я зустрiла Мiшу - вiн мiй однолiток, але тiльки закiнчував медфакультет. Ми полюбили одне одного, вiн зробив менi пропозицiю, але все закiнчилось сумно - ми нi з того нi з сього почали битись. До кровi. Хоч i жити не могли одне без одного. Врештi-решт його мама (вона мене одразу чомусь незлюбила) сказала йому - втiкай вi неi чимдуж... На той момент вiн закнчив навчання, я допомогла через кафедральнi звязки йому з робою в лiкарнi Кмева (вн захотiв до столицi, хоча я i питала,а як же я...певно, вiн уже все тодi ще втрiшив), i поiхав до столицi. Через мiсяць, в серпнi 2014 року, мене викликали, i сказали, що годин менi бiльше не дадуть, хоча в червнi вiдправляли у вiдпустку i обiцяли, що все буде. В цей момент моя подруга знайомиь мене з Вiталiком - вiн працюе в Киевi, ми починаемо спiлкуватись,i ще одна подруга радить каже, що один з киiвських iнститутiв бере фармацевтiв в аспiрантуру (в традицiйнi фармавишi бкз звязкiв не пробитись, занадто висока конкуренцiя...), i я наважуюсь...як не дивно, поступаю, i Вiталiк якраз теж у Киеви. Але через 5 мiсяцiв керiвник вiдправляе мене закордон, абсолютно непiдготовлену. Зараз я вже рiк сиджу в Чехii, в керiвника iнфаркт, шансiв на захист дисертацii майже немае. Ще одне - з аптеки у Вiнницi мене вигнали, виявилась недостача, але там була i моя вина...я пробувала працювати в iнших власникiв, але слава пiшла погана, i мiсця менi не стало. Чому я все це пишу? Я розумiю, що надiя примарна, але доки вона е хоч мiнiмальна, я балагаю Вас, допопможiть розiбратись, може, щось е таке, про що я не знаю, надi мною, над нашим родом, що змушуе мучитись нашу кров, можливо, можна щось змiнити...У мене лиш на Вас надiя, тому що я вже перепробувала всi можливостi, i всюди - невдача, в освiиi, i в роботi, i в особистому життi...Допоможiть, може, це допоможе прожити трошки легше моiй сестричцi i брату, i принесе хоч якусь радiсть у життя моеi мамочки (хоч менi i гiрко за мое дитиснтво, адже, як сказав один батюшка, я виросла як трава при дорощi, нiкому до мого виховання не було дiла, я ii люблю, вона одна лишилась у мене зi старших, i дуже мучиться - адже пiсля смертi тата вона нi замыж вдруге не вийшла, i на роботу не влаштувлась, нi з ким зараз не спiлкуеться, сидить доиа в 4 стiнах i плаче, i я , доросла дочка, не в силi iй допомогти нiчим. Вона мене просила забрати до себе, але куди? я сама як перекотиполе, серце кровю обливаеться...я просилась на робот в селi, але сказали, що немае мiсця, хоча кожного року набирають нових i нових спецiалiстiв, моя бабуся через це стiльки слiз виплакала, що нi дiтям ii, нi внукам немае вдома мiсця. В нас е ще багато землi, але вона неприватизована, брату до неи дила немае, та й можливостей теж, але коли я цьогорiч звернулась до органiв влади, то скзали, що землi нам уже не бачити (близько 10 га). Чому звертаюсь до ясновидцiв? Одного часу менi бiоенергетик провiв обряд, бо сказав, що на менi щось е, що я можу повторити мамину долю. Крiм ого, пiсля бабусиноi смертi люди менi сказали коли я дiзналаст i приiхала на могилу i стала проситись вже вкотре в селi на роботу - сказали, щоб я iхала з села i не приiжджала, що не буде менi мiсця, бо моя бабуся лягала в постiль з жонатим чоловiком (моiм дiдом) при живiй жiнцi його...Тому i мама моя мама мае таку таршну долю. Але про це нiчого не знаю, знаю лиш, що в нас по сусМдству жила баба, яка, як моя мама казала, була бабусi нашiй колись подружкою, але вони посварились страшно, не знаю за що, знаю лиш, що та баба щось "знала", i ненавидiла мою бабусю, казала, що зведе зi свiту i ii, i дiтей. Зню ще, що та баба в молодостi зробила аборт, а то був великий сором на все село, тому вона пiшла на чужi села, не було ii 2 роки, а потiм повернулась уже "знаючою", i одружила на собi набагато молодшого хлопця, з усiднього села, вiн був найславнiшим женихом... У неi були завжди великчезнi страшнi чорнi пси, якi ганялись за нами та мамою вюди, i сама вона з вилами i сокирою завжди, де б не побачила нас, бiгла вслiд. Це було кошмаром, але це було i нормою мого дитинств...Ще памятаю, що коли бул маленька, то завжди садку знаходила яйця курячi - мама казала, що це сусiдськi кури неслись (але на травi???)...Ще знаю, що одного разу, коли пiсля смертi тата ми поремонтували в будтнкуi i пофарбувли пiдлоги, коли ми прийшли додому (бо ночували в бабусиному домi), то при вiдкриттi дверей з абсолютно замкненоi хати менi на груди (я стояла першою) кинувся якраз пес тоi баби. Як вiн потрапив у хату, якщо все абсолютно було закрито?? Мама не надала тому уваги, а бабуся сказала, що це та баба в хатi була, i щоб ми не виявили ii, перетворилась у собаку... Що вона вмiє таке...Можливо, це i домисли, а може, в уьому щось i е...Допомомогти в цьому можуть лиш знаючi люди. Тому i прошу Вас про допомогу...Я розумiю, що звертаюсь не з приводу якоiсь видимоi причини, але цiлий ряд таких причин супроводжував мою сiмю, i теперiшнiй стан е результатом минулих подiй, якi також дають всi приводи думати також, що майбутне не позбавлене якихось катастроф. Адже краще попередити якесь лихо, це набагато краще, нiж потi пост фактум аналiзувати, що ж призвело до трагедii, чи не так?? Я розумiю, що фантомна можливiсть розвитку якогось катастрофiчного негативу в межах окремо взятоi людини (тобто мене) в контекстi Всесвiту рiч малозначуща, тому я сприйму покiрно, так,як я сприйняла все мое життя тепер, якщо менi не вдасться почути вiд Вас слова, якi б могли пролити свiтло на ситуацiю, однак в менi жеврiе надiя, що Ви змогли б допомогти цю ситуацiю змiнити i врятувати моiїх брата з сестрою, а також полегшити i принести хоч якусь радiсть у життя моеи мами, тому що свою кохагу бабусю я вжа втратила, як i трьох дядькiв, тiтку, тата, сестру рiдну та дiда - всю родину майже, врештi-решт...Можлио, мiй лист зацiкавить Вас не в якостi можливостi аналiзу та розкриття уже iснуючи трагелiй (у моему випадку трагедii були, i не одна , а диалячиь як рахувати, то й з десяток, однак це було найранiше в 1995 роцi, а крайня людина, бабуся, пiшла з життя рiк тому, але своею смертю ), коли людину вже врятувати не можна, а в якостi можливостi розкриття глибинних причин нинiшньоi, яка, судячи з попереднiх подiй, добром не закiнчаться. Можливо, е якась помiч для мене та всiх нас, том що менi вже немае куди звертатись i що робити в джиттi, щоб якось виправити ii. Можливо, ясновидцi допоможуть врятувати життя хоч б залишкам нашоi родини, а якщо доля така - загинути, то ми хосча б спокiйно дивитимемось на все, що вiдбуваеться. а не мучитимимесь, як до цього... Я б дуже хотiла народити дитину. Але Ви знаете, якщо щось зроблено, то я цього змiнити не ожу, крiм того, хотiлось би, щоб мое дитя прийшло в чистий свiтЮ з чистою кровю, а не продовжило ланцюг страждань та спокути. Крiм того, я дуже бос, що про мое бажання знати правду, про те, що я на сторонi своеi сiмi, дiзнаються люди. Адже всi, хто не захотiв грати пiд дудку суспiльноi думки в селi, тобто мама i брат, виявились вигнанцями i дуже страждають - мама вiд душевноi хвороби, брат, здоровий-прездоровий молодичй чоловiк, почав пити перенiс готрий гнiйний панкреатит цьогорiч, так що ледве вижив...Тому я дуже прошу Вас - допоможiть зрозумiти, в чому рiч, i що можна зробити, захистiть мене i всiх нас вiд того, що переслiдуе i доводить до страждань та смертi мою сiмю, iнакше оця примара знищить всiх нас, i мене в тому числi, хоч азараз вона вважае, що я дурник, i ведусь на ii потуги, тобто осуджую свою сiмю!!!!! Але навiть якщо оце щось не зрозумiе правди, воно все одно знищить навiть мене, тоу що така в нього програма - звесити нас зi свiту... P.S. Вибачте, ради Бога, за мою орфографию, и надсилаю Вам про всяк випадок свое фото... Катерина Филатова 1987 года рождения Украина 
|
|
Письмо от телезрителя Битвы Экстрасенсов. Если вы считаете что данное обращение ошибочно, сообщите нам об этом.
Емайл и телефон автора автоматически изменены или удалены. Если вы хотите связаться напрямую с автором обращения просьба обращаться на почту info@bitvaextrasensov.tv с указанием адреса данного обращение. Постоянный адрес письма: http://www.bitvaextrasensov.tv/index.php?newsid=3758
|
